Крымский клуб фантастов
Главная
Авторы
Произведения
Журналы клуба
Книги
Фестиваль
Друзья клуба
Контакты



Главная страница сайта

ТЕТЯНА ТРИНЬКО
м. Лубни, Україна

ФІАЛКИ НА ЖОВТОМУ ЛИСТІ

   Таке відчуття, ніби хтось хапає за горло і змушує не дихати… Хоча насправді ти просто сидиш у  своїй затишній улюбленій квартирі… Тиша. Тепло. Напівтемрява. Горнятко з улюбленим чорним чаєм. Він кольору його неба. Його небо не таке як в інших… Якщо воно не традиційного блакитного кольору, а млявого і неживого темно-коричневого - це не означає, що він така сама людина як колір того чаю, просто йому дуже пасує коричневий , а він звик поєднувати в собі і поруч з собою все, що пасувало б і все, що по природі його . Твій чай був незвичайним, бо саме ти заварюєш його по-особливому. Все як ти любиш, але все ж щось невідоме змушує тебе нервувати та тремтіти від холоду… Від холоду думок та поглядів… Ти стала такою самою, як і інші, тому ніколи не дивуйся будь-чому в цьому світі. Краще тримайся за його стереотипи та ніколи не відпускай поглядом його погляд. Його волошкові очі. Ти вже давно помічала,що в його образі досить багато загадковості та нереальності. Поки що ти не можеш остаточно це стверджувати, бо мало знаєш його сутність та погляди, звички і вподобання. Одним словом, він просто зацікавив тебе, зачепив своїми внутрішніми флюїдами, та ти до божевілля боїшся його сили, не можеш впоратись і остаточно розібратись зі своїми почуттями. «До чого б це?..» - часто думала ти, та ніколи не могла відповісти собі на це питання. Воно, наче, затуманювало тобі голову аж до сліз, а потім, ніби наркозом попускало і повільно відлітало десь далеко… Ти забувала про все. Про нього… Але коли цей «наркоз» відходив, ти кричала від невідомості, часто губила себе у власній же ж квартирі, або никалась на балконі і просто лягала на підлозі, укутуючись ковдрою з головою. Так проходили твої вихідні. Згодом ти почала занурюватись  в будь-яку роботу, годинами тинялась містом, в пошуках будь-чиїх людських та не тільки очей, аби просто  кожного дня напускати в свою душу та голову якісь образи та напівпусті спогади… Поки що мало допомагає… Та ти намагаєшся. Отже, сили є… А от душі всередині самої тебе поки що замало. Чужа. Відкрита тільки для одного і для однієї - себе. Все частіше тебе, ніби, чорти носили десь по паралельних світах. Ви, мабуть,  вже десь таки бачились (колись ще в минулому житті)і таке відчуття, що вже знайомі …Хоча ні, ( це напевно я поплутала з кимось іншим) такого бути не може. В  тебе забагато прямолінійності, сучасності в характері та дещо егоїстичності в почуттях до певної купки людства… Напевно, таких дурнуватих людей, як ти, тоді  світ просто не підпустив би до нього... А от він  абсолютна протилежність   тобі… Та так здавалось лише на перший час. Згодом його образ у твоїй уяві ставав  ще більш неземним та не реальнішим. Він починав дивно змінюватися і навіть не зрозуміло, чи на краще, чи на гірше…Відкривались нові грані. Тобі все частіше й частіше здавалося, що він постійно поруч. Ти знала, що так треба, тому лишній раз намагалася не чіпати світ своїми  здогадками!  Але ж для кого так треба? Для вас?.. Не знаю… Ти також не знаєш …
   «Пахне листям й свіжими  думками, а від нього – небом й теплотою…» - це твій перший запис в щоденнику … Саме з цього починається народжуватися легенда ПРО  НЬОГО. Помре вона згодом, а чи продовжить своє існування мало кому відомо, але прошу, помітити  - ВІДОМО!!!! Комусь таки, та ВІДОМО…
   Так близько і так віддалено.  При зустрічах ви такі чужі , такі невинні ні в чому і такі спокійні.  Він вчиться грати на гітарі, а ти , наперекір своїй дурнуватій вдачі, намагаєшся  паскудно грати йому на нервах… Виходить в тебе погано… Ну і слава богу!
   Меланхолічне місто в тумані, напівпусті вулиці і холодні лави в парках, коктейль думок і почуттів… Часом ти любиш розкусувати  і смакувати свої думки на самоті, а інколи ж навпаки -  намагаєшся безжалісно в бити їх і тихо нести на руках… Не приховаю, таке життя тобі подобається і ти ніколи не кажеш про це нікому… Воно твоє…  А ще ти  хочеш пов’язати його з ним, та це не нав’язлива ідея, це просто вияв почуттів.
   Ти ж чудово знаєш, що коли  він має щось на думці, або коли в нього прокидається почуття « нічого не хочеться», тоді він у руках з гітарою прямує на дах 9-поверхівки. Так він лікується. Ти знаєш так мало про його життя серед людей і так багато про життя серед янголів… Колись ти бачила  як його янгол цілував і витирав сльози твоєму… А потім  на тому місці з’явилися фіалки. Такі  бузкові і такі  тендітні. Одного разу вони тобі навіть наснилися.

   І знову один із тих туманних вечорів. Таких туманних, що вже й не розберешся де той серйозний туман, а де є сивий дим. А ти сидиш на столі, по якому розкидано жовтогаряче, продихне самотністю осені, листя. Сидиш і  мусолиш думки на тему, що скоро  вже настане час, коли всі почнуть купувати мандарини і грієш пальці об горнятко з чаєм… Дзвінок у двері. Так, це він!..І знаєш, він тримає в руках ті ж таки фіалки.  Розбивай вже ту свою улюблену чашку на щастя і відчиняй двері  своїй, ще не до кінця писаній «легенді»… А чи може точніше сказати « відчиняй двері у невідому легенду?..»  Хтозна! Час покаже, головне, аби не лікував.






   © Copyright. All rights reserved. © Все права защищены.
   © Все права на произведения принадлежат их авторам.
Информация на сайте выложена только для ознакомления. Любое использование информации с коммерческими целями запрещено. При копировании ссылка на сайт www.fantclubcrimea.info обязательна.


Цитирование текстов возможно с установкой гиперссылки.
Крымский клуб фантастов пригашает авторов к публикации в журнале или приехать на фестиваль фантастики