Крымский клуб фантастов
Главная
Авторы
Произведения
Журналы клуба
Книги
Фестиваль
Друзья клуба
Контакты



Главная страница сайта

Василь МАК

З КАЗОК І РИТМІВ ДЛЯ МАРГАРИТИ

ЗІ ШТАТНИХ СИТУАЦІЙ
Вітні Г’юстон та Олександру Ейфелю,
авторам статуї Свободи

сідає сонце
ніхто не знає – куди ти й хто ти
сонце сідає в раю свободи
від оклахоми до міннесоти

дорога в’ється вечір сміється
ефектом доплера автомобілі
ото пройдохи зі щастям в серці
коли їм пофіг де їх мобільник

ти таки вільний! та сонце в рабстві
воно в кайданах – сходить заходить
яке нахабство! яке нахабство
фривольні пози мадам свободи

ласкавий вечір хмарки голубить
хмарки плечима – мов не страждають
які похабні оті що люблять
себе любити не поважають

сонце заходить… зоря палає
сонце сідає як мед у соти
які ж дурні ті що помирають
коли навколо такі красоти!

але і жити немає сенсу
ніхто ім’я твоє не спитає
від сан-дієго до провіденса
                             зоря палає

22.09.2012 року,
Спокійне  

ОСТАННІЙ МАНІФЕСТ

годі пустих абстракцій
та й реалізму годі!
годі самокастрацій –
краще віддатись хвойді

краще – єврейській хвойді
яхве за це прощає
наш бог чомусь в погорді
почвалав почивать в почаїв

краще опісля сексу
а краще під час у ритмі
не бабратись в нетрях сенсу
а палко любов творити

кохати і до і після
як дихати чи любити
забуту юнацьку пісню
з присмаком вуст маргарити

квітки – заради якої
народивсь випадково жити
вмерти не випадково
з присмаком вуст маргарити

годі сентенцій божих
окрім глибини любові
в отих високостях кожен
не скаже «мій боже – годі!»

      12.10.2012 року,
Одеса

ЕЛЕГІЯ ЗДИЧАВІЛОМУ ПОРТУ (не разбивать строку)
Порт ще розгорне
прапори милосердні.
Дощ, що над морем,
як сон замість смерти.

Дощ розливає на хвилях нескладені пазли –
і не складається вкупу фантомний пейзаж…
То ми з тобою не разом, не разом, не разом,
аж заіржавіла брама до сонця і на небеса.

Скільки дощу навкруг моря, над морем і біля…
Крани й причали – залізна щетина й руда борода –
сірим засклилось усе, що колись було білим,
і на обличчях не видно печалі, скорботи й стида

портовиків: «Всі депутати – хапуги і пед..асти!
Гроші як воші – на комуналку й на їдло – злість!.. –
Пишуть в газетах про соціальні бої і контрасти,
але що «воопщєм – всьо харашо, будєт луччє»
                                                    і жизнь зашибісь».

Сонце і радість блискочуть десь там, де Багами,
та до турецького берега довго і нудно пливти:
все обросло, наче днище порому, боргами –
нічим, а треба, за цей здичавілий пейзаж заплатить…

– Гроші – це гроші і більше ніколи нічого, –
Ти говорила, мов ще раз зірвала джек-пот.
– Ще каботажники ходять, і то слава богу… –
«Варна», як шльондра німецька, припленталась в порт.

…Втрачено море надій, сподівань та ілюзій.
Згорбилось море від наших щоденних штормів…
І тільки вороном чорним чорний «ленд-крузер»
по пірсу крадеться від совісті, снайпера
                                                          і від тюрми…

Снайпер не спить, у патронник діславши патрона:
– Гроші є гроші… А потім майну у Тайланд… –
І лише «Варна» на рейді, як звідня біля притона –
боцмен на юті мадеру сьорбає з горла.

…Давить задуха, хлюпоче вода небаластна,
в піжмурки смерти граються щирі щури…
– Гроші – це бакси – свобода позбутися рабства, –
марить у трюмі мігрант після жовтих, червоних
                                                          і чорних морів.

Я не ходив на твої потаємні причали –
з Чорного моря відчалив останній варяг…
Та ще по нишпорках галицькі заробітчани
в трюмах ховають надію на сині моря.

…Дощ намиває свинцеві коктейлі з імлою.
Порт відпливає у ніч… Все далі від Дарданел…
Та ми ще будемо разом, будемо грітись з тобою –
грошей не треба для спиляних в піч дерев.

07–08.11.2012 року,
Сімферополь

А ПОКИ ЩО – АПОКАЛІПТИЧНЕ
(з гріхопадінь)

                Finis mundi
світу кінець проміж
збитих у стадо нас
мабуть краще аніж
каталептичний транс
скоро світу гаплик
звідки бог його зна
свідки від кабали
може і майя знак

світу кінець? а то!
репне навпіл земля
мабуть брехав платон
що стану поетом я

я не носив хреста
хрещений в таїні
велес мене приспав
у пантеоні снів

вдачею неважкий
у снах я злітав на дах
дурний – купував книжки
заощаджував на блядях

світу таки кінець
нищих боже боронь
на ситу отару овець
зійде з небес вогонь

і упадуть зірки
лоскітних кольорів
ласку твоєї руки
я поцілунком зпив

хочу світ заочі йти
куди не блукав мойсей
мо’ встигну тебе знайти
без тебе руїна й смерть

і як поверну тебе –
ласкава божа рука! –
камінь ніхто не жбурне
бо в кого нема гріха?

бо нам чи пекло чи рай
тільки аби удвох
без нас – якщо світу край –
про любов геть забуде Бог

16.10.2010 року, Спокійне –
07.09.2012 року, Сімферополь



   © Copyright. All rights reserved. © Все права защищены.
   © Все права на произведения принадлежат их авторам.
Информация на сайте выложена только для ознакомления. Любое использование информации с коммерческими целями запрещено. При копировании ссылка на сайт www.fantclubcrimea.info обязательна.


Цитирование текстов возможно с установкой гиперссылки.
Крымский клуб фантастов пригашает авторов к публикации в журнале или приехать на фестиваль фантастики