Крымский клуб фантастов
Главная
Авторы
Произведения
Журналы клуба
Книги
Фестиваль
Друзья клуба
Контакты



Главная страница сайта

в сердце гор

Вадим Соколенко

У СЕРЦІ ГІР

      «Завтра о 18.00 зустріч у Львові. Кав’ярня «Синя пляшка».
      Чому завжди тебе попереджають останньої миті? Чому друзі вважають, що ти вільний, як птах, і летиш, куди хочеш?
      Він не встигне. У липні купити білет з Криму в день від’їзду – щось з царини фантастики. При цьому ще й відмовитися від екскурсії, про яку мріяв вже кілька років і, нарешті, здійснив у свою першу відпустку.
      Сергій не дивувався такому перебігу подій. Ще з періоду навчання на журфаці розбитні та жваві Микола з Тарасом брали ініціативу на себе й вирішували всі справи за трьох. Третім якраз і був Сергій Курінний. От як тепер – навіть не зателефонували порадитись, просто поставили перед фактом.
      То й він не буде дзвонити.
      Іноді Сергій задумувався: можливо, так і треба? Його напористі друзі вже об’їхали  півсвіту, а він тихенько працював у місцевій газеті. І то добре, що штатним співробітником.
      Курінний, зітхнувши, вимкнув мобільний. Отримана SMS трохи вивела з рівноваги і зіпсувала настрій. Наскільки це взагалі можливо у період того піднесення, яке відчував зараз хлопець.
      Ще кілька хвилин – і він на вершині Ай-Петрі. Сергій з дитинства марив горами. Проте, навіть у Карпатах, розташованих «під боком», побував лише кілька разів. Що вдієш, коли слабке здоров’я поєднується з надмірно турботливими батьками.
      Низькорослі коники бадьоро цокали підковами по кам’янистому ґрунту плато. Сергій трохи відстав від провідника. Він не міг надихатися прохолодою чистого гірського повітря й намилуватися пейзажами, які повільно пропливали з боків.
      Сьогодні Курінний вперше сів верхи на коня. Самостійно керувати ним виявилося зовсім не складно. Тим більше, на вузькій гірській стежині коні йшли повільно і навіть не намагалися перейти на «клус».
      Сергій милувався краєвидами і відтворював у пам’яті слова пісні, почутої краєм вуха вже тут, на плато. Старий татарин, акомпануючи собі на якомусь національному інструменті, співав про гори. Провідник сказав, що пісня сучасна, але ґрунтується на давній легенді. Сідлаючи коней, він переклав зміст якомога близько до оригіналу. Слова зачепили хлопця за живе, проникли в саме серце. От би чудово було скласти їх в риму українською мовою! Чим він зараз і займався. На жаль, поки що без особливого успіху…
      Зубці Ай-Петрі нагадували вирости на спині казкового дракона. Унизу відкривався фантастичний краєвид на південний берег Криму. Море простяглося аж ген до самого горизонту. А зовсім поруч з тобою пропливають хмари.
      Схил гори звідси здавався не таким вже й крутим, так що Сергій зрозумів, що не відмовиться від свого задуму – спуститися з Ай-Петрі саме тут. Послуги провідника у цьому випадку коштували б занадто дорого. Проте, місцеві жителі сказали, що його задум реальний і не є якимось екстримом.
      Татарин-провідник помахав на прощання рукою, сів на свого коника, підхопив вуздечку Сергієвого і поволі рушив до бази.
      Курінний ще раз оглянув навколишню красу і розпочав спуск. Він знав, що шлях буде довгим, але нікуди вже не поспішав. Все одно, друзів у Львові цього разу не побачить.
      Через півгодини хлопець засумнівався у логіці свого вчинку. Можливо, ще не пізно повернутися? Спуститься собі нормально канатною дорогою.
      Сергій присів на широкому пласкому камені. Жарко. Його попередили, що на Ай-Петрі бажано брати теплий одяг. Тепер спортивна куртка тільки заважала. Хлопець зав’язав її на поясі. І все ж вирішив, що піде вниз.
      Раптом околиці здригнулись. Землетрус? Звідки? Чому не було ніякого попередження? Плавний, але потужний поштовх кинув Сергія спиною на похилу скелю. В очах потемніло. А почуті уранці слова несподівано склалися  в римовану послідовність…
     
     …Всі гори світу спільне серце мають:
      Карпати, Кордильєри і Кавказ…
      Та рідко поштовхи його лунають,
      Об’єднують світи і поглинають час…
     
      …Коли чіткість зору відновилася, Сергій здригнувся: кроків за п’ять від нього стояла велика дика кішка. Руда, з довгим пухнастим хвостом… Пума? Звісно, хлопець не був спеціалістом, але фільми Національної географічної спілки дивився з задоволенням і зараз помилитися не міг. Володар Анд – тут? Чи це наслідки струсу мозку?
      Тварина уважно дивилася на хлопця. Спокійно, без злості. І без здивування. Вуха злегка ворушилися, ніби пума до чогось прислухалася. Ось вона граційно повернула голову вбік і Сергій простежив за її поглядом. Величний пейзаж гірських вершин, вкритих шапками снігу, оточував глибокий каньйон.
      Це були не Кримські гори…
      Сергій знову зустрівся поглядом з пумою і раптом зрозумів, що його свідомість ніби розчиняється у глибокому темному золоті звіриних очей…
     
      …Мандрують світом гір, величні і прекрасні,
      Володарі каньйонів, скель, хребтів.
      Це душі гір, їх погляди уважні
      Здаються зорями з казкових дивних снів…
     
      Легкість… Неймовірне відчуття легкості у всьому тілі… Хіба є перешкоди в горах для гнучкого сильного тіла?
      Стрибок з п’ятнадцятиметрової висоти, коротке відчуття польоту, пружне приземлення на м’які широкі лапи. І далі, не зупиняючись, інстинктивно вибираючи найбільш зручний шлях. Знову стрибок – тепер уже між сусідніми скелями. Яка між ними відстань, яка глибина ущелини – хіба це має значення? Є лише впевненість у своїх силах. І досвід.
      Тепер – на цей виступ, з якого відкривається небачена досі краса. А ще видно, як вгорі ширяє інший володар суворого і величного краю – повітряний…
      Кондор розкинув півтораметрові крила і завис у потоці теплого повітря. Ось погляди двох тварин, що є символами душі гірської Патагонії, перетнулися…
     
      …Немає меж свідомості в природі –
      Вона мчить стрімко, досягаючи висот.
      І поглядів місток, що виник при нагоді,
      В одне об’єднує єство гірських істот…
     
      …Внизу – велич Анд. Навіть з такої висоти вони не здаються маленькими. Сніги переливаються барвами від іскристо-білого на сонці до темно-синього там, куди впала тінь. У деяких місцях вони вкривають гострі вершини не суцільним килимом, а утворюють дивовижні візерунки. Ніби хтось прикрасив скелі чарівним мереживом.
      Подекуди виблискує на сонці поверхня гірських озер та річок.
      А там, де шлях бурхливого потоку перериває ущелина, з величезної висоти падає стрімкий водоспад.
      Неймовірно гострий зір вихоплює з загального пейзажу, на тлі тьмяної зелені, силуети диких мешканців. Їх небагато. Слабким тут не місце.
      Гуде вітер у махових перах. Весь світ – під твоїми крилами.
      І знову неймовірне відчуття легкості… Ні крижаний холод, ні обмаль кисню в повітрі не зменшують ейфорії польоту…
      Десь далеко, на пласкій скелі, видніється людське тіло. До болю знайоме…
      Людина лежить непорушно.
      Велетенський птах, плавно кружляючи, починає спускатися вниз…
      Очі людини відкриті. У них застигла неймовірна глибина гірської ущелини…
     
       …Всі гори світу спільне серце мають.
       Для більшості із нас воно мовчить.
       Та той, хто чув, як поштовхи лунають,
       Безмежжя подолати зможе вмить…
     
      …Знову поштовх. Сильний.
      Густий туман застилає довкілля, але у його проміжках мерехтять пологі, вкриті хвойним лісом вершини…
      Сергій відчув руку на своєму плечі і підвів голову.
      – Агов, приятелю! Ти що, заблукав? Чому так легко одягнений? Говерла не любить необачних. Слухай, та ти ж задубів – зовсім синій. Давай, так. Одягай свою куртку, зараз спускаємося, відігрієшся в авто. Ми, взагалі, до Львова їдемо. Тебе куди підкинути? Хлопче, ти чого?!
      Сергій відкинувся на м’яку трав’яну підстилку, підклав руки під голову. На його вустах грала загадкова посмішка. А в очах… Ні, це зовсім не тінь божевілля. Так може дивитися тільки людина, яка бачила і знає.
      Туман потроху тане, і на фоні небесної блакиті з’являється силует, добре знайомий хлопцеві ще з дитинства: околиці патрулює володар Карпатських гір – беркут…


   © Copyright. All rights reserved. © Все права защищены.
   © Все права на произведения принадлежат их авторам.
Информация на сайте выложена только для ознакомления. Любое использование информации с коммерческими целями запрещено. При копировании ссылка на сайт www.fantclubcrimea.info обязательна.


Цитирование текстов возможно с установкой гиперссылки.
Крымский клуб фантастов пригашает авторов к публикации в журнале или приехать на фестиваль фантастики