Крымский клуб фантастов
Главная
Авторы
Произведения
Журналы клуба
Книги
Фестиваль
Друзья клуба
Контакты



Главная страница сайта

Василь МАК (м. Сімферополь)

 

«О Божественной информации»

і «простоте» публікації

(не полеміка)

 

    «...Пута, на яких тримається повага до когось зокрема, – це пута уяви».

        Блез Паскаль, «Думки», 304.

 

     «Ідеї невідворотньо свідчать як визнання того, що не тільки найвище в нас, але в рівній мірі й наша недосконалість і наша особиста нікчемність прориваються назовні. Ідеї абсолютні, вони – над психологією!»

Карл Густав Юнг, «Проблеми душі нашого часу».

 

Почну з двох цитат (Вяч. Шикалович, рубрика «Воспоминания будущего», Фанданго, №5, 2008)

Цит. 1 (стор. 143): «Обман стал обыденным и почти естественным явлением, потому пробиться сквозь него все труднее.

Объем «книжной макулатуры» (Sic! – В.М.) поражает. И, тем не менее, находят дорогу к сердцам (Шкода, що не до розуму. – В.М.) людей книги с не имеющей цены (Невже безкоштовно? – В.М.), буквально (А може й через ієрогліфи? – В.М.) Божественной информацией [...] Одна из таких книг (Звісно, не «макулатура». – В.М.): «Прощение: Величайший целитель» Джеральда Ямпольски...» І далі, цитата із вказаної книги: «Вы держите в руках книгу, которая изменит вашу жизнь...»

Редакція рубрики «Воспоминания будущего» (а фактично, редакція альманаху) досить підступно повелась із автором цієї публікації, допустивши його на свої сторінки, навіть з огляду на «плюралізм думки» та «свободу слова і друку» і т. ін. Редакція, як те водиться, закліпала очками, і «не помітила», що перед нею саме отой зазомбований «пересічний громадянин», він же  – автор (якщо не рекламний агент Дж. Ямпольські). Він сам себе досить боляче публічно вкусив, і навіть по-скорпіонськи загриз, опорною (основною) тезою його публікації про те, що ЗМІ, «всё окружение жизненного пространства (якось трохи  маніакально! – В.М.) зомбируют, уводят от Истины (Бісики! – В.М.), подчиняют волю (А це вже чортенята! – В.М.) «пересічного громадянина» (Так в тексті. – В.М.) до уровня «гордого и всезнающего» – в этом мире обмана и фальсификаций (Не повезло! – В.М.) – робота». І далі, «...о пользе прощения»...

Але Бог з нею – редакцією, та й Бог з ним, потерпілим від укусів – дам бинтів та йоду, хоч я його й не кусав...

Мова піде про приманку отих джеральдів, мейсонів і іже з ними, на яку вони ловлять простаків від Християнства, а буває, що й «Пересічних громадян» – про Прощу.

...скоїв гріха (з ким не буває?) – подумав, а й чи чисто механічно, як було вже не раз, -попросив прощення (чистосердно, навколішки, по-християнськи!..), і ось вже хіп-хоп! – ПРОЩЕНИЙ (пухнастий, як біле ягня!) – А до кого ж ти звертався? – До Бога. – А Бог це чув? – Не знаю. Але чув батюшка. – То ти звертався до попа? – А до кого ж?.. – А той піп чи не грішний, як ми? Чи не смердить самогоном та часником, чи не дметься, як ми, на дючці?.. – Та, мабуть... – То хто ж тобі прощу вчинив? – Бог. – А ти це чув? – Ні, мені батюшка сказав, що «простив»... – А батюшка, піп отой, звідки? Від Бога? – Та ні, з області прислали. Але пристойний, з борідкою, хоч і в «тільняшці» – в Афгані був... Матушка у нього – «развєдьонка», з двома дітками взяв. Єпархія їм хату за 20 тис. «у.є.» купила в Леніно... Та ні, батюшка – нормальний,  на гітарі псалми співає... А як і вип’є, то тільки з-під ряси, тихенько...

Бачте, ніякої фантастики, хоч «рубрика» і фантастична. Але, далі – не будемо... Бо Проща – як таїнство обряду – засекречена церемонія з певним морально-етичним напруженням, але майже завжди – з відомою кінцівкою. Але є вищий рівень Прощі – вибачення цілого народу перед іншим народом/народами за завдані кривди у т.зв. історичному, «цивілізаційному» процесі. А релігійні, чи межконфесійні, війни! Релігійна нетерпимість породила стільки несправедливості, горя та страждань, що треба сподіватись на звернення про вибачення за всілякі «освободительные» та «хрестові походи», а чи «джихади» з боку церковної ієрархії. Лише після таких звернень про Прощу можна буде сказати, що світ стає більш цивілізованим, а не варварським.

А ще, і це мені здається найголовнішим, що людське суспільство і вся земна цивілізація визріє для того, щоб замислитись над подальшими кроками експансії до навколоземного простору чи у дальній космос, і не лише вустами окремих авторів-фантастів, а від імені людства, голосно і відповідально, проголосить морально-етичні засади майбутнього спілкування з ІНШИМИ формами життя.

Ще з часів Софокла та його «Антігони» тема прощення, вибачення є наскрізною в культурнім та релігійнім житті Європи. Софоклова трагедія побудована на конфлікті морально-етичного, неписаного закону, який відстоює людина прекрасної душі – Антігона, і надзвичайно сильним почуттям обов’язку, яким наділені всі інші дійові особи, що їх погляди спираються на політичний закон, писаний кодекс, а тому безкомпромісні та обмежені. Ось чому трагедія закінчується загальним убивством. У трагедії ніхто нікому не вибачає. Антігона, як і Креон, залишається при своїх поглядах.

Французький філософ Поль Рікер у своїй книзі «Критика і переконання» досить аргументовано роз’яснює навіть самі підходи до акту прощення, він розглядає ризик в акті прохання про вибачення на прикладі керівників держав Віллі Брандта та Короля Хуана Карлоса. «Треба бути тим, хто просить вибачення, а не тим, хто каже: – Я вибачаю».

У Людства (Человечества) попереду ще Велика Проща перед Творцем за завдану шкоду, моральну та фізичну, на кривавому шляху розвитку цивілізації, на шляху, як це не дивно, Пізнання Істини та Добра.

 

«Я не знаю випадків, коли Фрейд хоча б чомусь вийшов за межі власної психології і звільнив свого пацієнта від тієї болячки, на яку хворує і сам лікар».

Карл Густав Юнг




   © Copyright. All rights reserved. © Все права защищены.
   © Все права на произведения принадлежат их авторам.
Информация на сайте выложена только для ознакомления. Любое использование информации с коммерческими целями запрещено. При копировании ссылка на сайт www.fantclubcrimea.info обязательна.


Цитирование текстов возможно с установкой гиперссылки.
Крымский клуб фантастов пригашает авторов к публикации в журнале или приехать на фестиваль фантастики